| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Облікова політика Товариства розроблена та затверджена керівництвом КУА відповідно до вимог МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" та інших чинних МСФЗ. За рішенням керівництва КУА, враховуючи положення документу: "Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства", затверджені наказом Мінфіну України від 27.06.2013 р. № 635, встановлені такі межі істотності (суттєвості): - для відокремлення статті фінансової звітності – 5% від вартості активів на початок звітного періоду; - для відображення подій і сум у Примітках до фінансового звіту – до 5% до вартості активів та сутність події; - для відображення у фінансовій звітності помилок попередніх періодів – до 5 тис. грн; - для застосування ефективної (ринкової) ставки відсотка під час відображення дебіторської заборгованості з наданих позик за амортизованою вартістю – відхилення на рівні 5% ефективної (ринкової) ставки відсотка, яка визначається відповідно до даних НБУ стосовно процентних ставок за кредитами юридичних осіб (https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial#2fs), від фіксованої (договірною) ставки відсотка. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів, доступних для продажу |
Фінансові інструменти, що утримуються для продажу (торговий портфель), — це активи, придбані з метою отримання прибутку від короткострокових коливань ціни. До них належать акції, облігації, деривативи (опціони, ф'ючерси) та валюта, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. До цих активів ще належать фінансові інвестиції, які утримує підприємство з ціллю продажу. |
| Опис облікової політики щодо грошових потоків |
Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів Товариства. |
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан Товариства. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в Балансі та їх податковою базою.
Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково.
Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Товариства, рішення Комісії про зупинення обігу цінних паперів, крім випадку зупинення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення Комісії про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; рішення Комісії про заборону торгівлі цінними паперами, прийнятого відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії підлягають уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Товариства, рішення Комісії про відновлення обігу цінних паперів, крім випадку відновлення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення Комісії про відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку, щодо цінних паперів, обіг яких було зупинено на підставі рішення Комісії про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; про відновлення торгівлі цінними паперами, торгівля якими була зупинена на підставі рішення Комісії відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії підлягають дооцінці до справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання.
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.
Іноземна валюта – це валюта інша, ніж функціональна валюта, яка визначена в цих Примітках.
Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами.
Подальша оцінка грошових коштів, еквівалентів грошових коштів, представлених депозитами, здійснюється за амортизованою собівартістю.
Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ).
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо дивідендів |
Товариство може виплачувати дивіденди. Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку Товариства особам, які були Учасниками Товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.
Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу. Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений рішенням Загальних зборів учасників.
Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди у випадках передбачених законодавством.
Товариство не має права виплачувати дивіденди Учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Облік виплат працівникам ведеться у відповідності до МСБО 19. Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати – це зменшення активів або збільшення зобов’язань, наслідком якого є зменшення власного капіталу, крім як унаслідок здійснення розподілу держателям вимог до власного капіталу.
Визнання витрат відбувається одночасно з:
- первісним визнанням зобов’язання чи збільшенням балансової вартості зобов'язання; або
- припиненням визнання активу чи зменшенням балансової вартості активу. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Товариство здійснює виключно безперервні оцінки справедливої вартості активів та зобов’язань, тобто такі оцінки, які вимагаються МСФЗ 9 та МСФЗ 13 у звіті про фінансовий стан на кінець кожного звітного періоду.
Товариство відбирає вхідні дані, які відповідають характеристикам активу чи зобов'язання, що їх брали б до уваги учасники ринку в операції з активом чи зобов'язанням.
Активи, що оцінюються за справедливою вартістю, Товариство поділяє на нижченаведені класи активів, яким притаманні відповідні методики та методи оцінювання:
Класи активів та зобов’язань, оцінених за справедливою вартістю - Інструменти капіталу;
Методики оцінювання - Первісна оцінка інструментів капіталу здійснюється за їх справедливою вартістю, яка зазвичай дорівнює ціні операції, в ході якої був отриманий актив. Подальша оцінка інструментів капіталу здійснюється за справедливою вартістю на дату оцінки;
Метод оцінки (ринковий, дохідний, витратний) - Ринковий, дохідний;
Вхідні дані - Офіційні біржові курси організаторів торгів на дату оцінки, за відсутності визначеного біржового курсу на дату оцінки, використовуються ціни закриття біржового торгового дня. У разі відсутності біржових курсів використовується будь-яка відкрита та доступна інформація, чи застосовуються інші методи оцінки.
Фонд використовує ієрархію справедливої вартості згідно вимог МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості". Цей МСФЗ встановлює ієрархію справедливої вартості, у якій передбачено три рівня вхідних даних для методів оцінки вартості, що використовуються для оцінки справедливої вартості. Ієрархія справедливої вартості встановлює найвищий пріоритет для цін котирування (нескоригованих) на активних ринках на ідентичні активи або зобов'язання (вхідні дані 1-го рівня) та найнижчий пріоритет для закритих вхідних даних (вхідні дані 3-го рівня).
Вхідні дані 1-го рівня - це ціни котирування (нескориговані) на активних ринках на ідентичні активи або зобов'язання, до яких суб'єкт господарювання може мати доступ на дату оцінки.
Вхідні дані 2-го рівня - це вхідні дані (окрім цін котирування, віднесених до 1-го рівня), які можна спостерігати для активу чи зобов'язання, прямо або опосередковано. До вхідних даних 2-го рівня належать:
а) ціни котирування на подібні активи чи зобов'язання на активних ринках;
б) ціни котирування на ідентичні або подібні активи чи зобов'язання на ринках, які не є активними;
в) вхідні дані, окрім цін котирування, які можна спостерігати для активу чи зобов'язання, наприклад:
(і) ставки відсотка та криві дохідності, що спостерігаються на звичайних інтервалах котирування;
(іі) допустима змінність; та
(ііі) кредитні спреди.
Вхідні дані 3-го рівня - це вхідні дані для активу чи зобов'язання, яких немає у відкритому доступі. Закриті вхідні дані слід використовувати для оцінки справедливої вартості, якщо відповідних відкритих даних немає, що передбачається в ситуаціях, коли діяльність ринку для активу або зобов'язання на дату оцінки незначна, або її взагалі немає. Отже, закриті вхідні дані мають відображати припущення, які використовували б учасники ринку, встановлюючи ціну на актив або зобов'язання, в тому числі припущення про ризик. |
| Опис облікової політики щодо фінансових витрат |
До фінансових витрат відносяться всі витрати, які виникають у підприємства у зв'язку з переоцінкою, продажем (собівартість) фінансових інструментів, похідних фінансових активів тощо. |
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу та фінансових витрат |
До фінансових доходів відносяться всі доходи від операцій з фінансовими активами. Основні види фінансових доходів включають:
- Процентні доходи (відсотки за позиками, відсотки за депозитами, облігаціями тощо);
- Інші фінансові доходи (доходи від переоцінки фінансових інструментів та інших фінансових активів, нараховані дивіденди на користь фонду, дохід від продажу фінансових інвестицій, фінансових інструментів, похідних фінансових активів. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у Балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.
За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов’язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців).
Товариство класифікує фінансові активи як такі, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників:
а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та
б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу.
Товариство визначає фінансові активи за 3 категоріями залежно від намірів та політики управління активами:
• фінансові активи оцінюються за амортизованою вартістю, в разі одночасного дотримання обох зазначених вимог: якщо метою утримання такого активу в рамках бізнес-моделі є отримання передбачених договором потоків грошових коштів та договірні умови фінансового активу генерують в певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частину основної суми;
• фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у іншому сукупному доході (капіталі), якщо актив утримується у рамках бізнес-моделі, яка передбачає як отримання передбачених договором потоків грошових коштів, так і продажу активів та договірні умови фінансового активу генерують в певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частину основної суми;
• фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки у складі прибутку/збитку – всі інші активи, в тому числі, якщо договір містить один або декілька вбудованих похідних інструментів.
При припиненні визнання фінансового активу повністю, різниця між:
а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання) та
б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов’язання) визнають у прибутку або збитку.
Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, який обліковується за амортизованою вартістю.
Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче у відповідних розділах облікової політики. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
В залежності від цілей, які обирає підприємство коли придбає фінансові інструменти, підприємство використовує три моделі обліку фінансових інструментів:
• Амортизована собівартість (інвестиційно-консервативна бізнес-модель): використовується для фінансових активів, які утримуються в рамках бізнес-моделі з метою отримання контрактних грошових потоків, що є виключно платежами основного боргу та відсотків.
• Справедлива вартість через інший сукупний дохід (змішана бізнес-модель): Застосовується, коли мета бізнес-моделі — як отримання контрактних грошових потоків, так і продаж фінансових активів.
• Справедлива вартість через прибуток або збиток (спекулятивна бізнес-модель): Основна модель для похідних фінансових інструментів (форварди, ф'ючерси, опціони) та інструментів, що утримуються для торгівлі, а також коли актив не відповідає критеріям для інших категорій. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів за справедливою вартістю через прибуток або збиток |
До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться акції та паї (частки) господарських товариств.
Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю.
Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом оператора організованого ринку (організатора торгівлі).
Якщо акції мають обіг більш як на одному операторі організованого ринку (організаторі торгівлі), при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на користь протилежного, ринок, на якому Товариство зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок.
При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.
Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Товариство визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі регульованого фондового ринку. Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Товариства, рішення Комісії про зупинення обігу цінних паперів, крім випадку зупинення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення Комісії про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; рішення Комісії про заборону торгівлі цінними паперами, прийнятого відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", такі цінні папери протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії підлягають уцінці до нульової вартості.
У разі оприлюднення щодо цінних паперів, що входять до складу активів Товариства, рішення Комісії про відновлення обігу цінних паперів, крім випадку відновлення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення Комісії про відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку, щодо цінних паперів, обіг яких було зупинено на підставі рішення Комісії про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; про відновлення торгівлі цінними паперами, торгівля якими була зупинена на підставі рішення Комісії відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків", такі цінні папери протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії підлягають дооцінці до справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у Балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.
За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов’язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов’язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов’язань більше 12 місяців).
Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань:
• фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю;
• фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Облік іноземної валюти в Україні ведеться у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату операції (подвійна оцінка: у валюті та грн), з відображенням курсових різниць. Операції включають купівлю/продаж валюти, перерахунок заборгованості. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня, складена у тисячах гривень, округлених до цілих тисяч. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності активів |
На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Товариство сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16 чи МСБО 38. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Товариство сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання. | Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів | До фінансових активів, що оцінюються за амортизованою вартістю, Товариство відносить депозити, дебіторську заборгованість, у тому числі позики та грошові кошти. Після первісного визнання Товариство оцінює їх за амортизованою вартістю, застосовуючи метод ефективного відсотка. Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Товариство використовує одну чи кілька ставок дисконту, котрі відповідають переважаючим на ринку нормам доходу для фінансових інструментів, які мають в основному подібні умови і характеристики, включаючи кредитну якість інструмента, залишок строку, протягом якого ставка відсотка за контрактом є фіксованою, а також залишок строку до погашення основної суми та валюту, в якій здійснюватимуться платежі. Товариство оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює: - 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання; - очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання. При розрахунку резерву очікуваних кредитних збитків щодо фінансових активів, що обліковуються за амортизованою вартістю на індивідуальній основі, застосовуються такі узагальнюючі рівні ризику: Рівні ризику для дебіторської заборгованості | Відсоток* очікуваних кредитних збитків | 1 (низький) | 0%-10% | 2 (середній) | 11%-40% | 3 (високий) | 41%-95% | Рівні ризику для грошових коштів в банківських установах (на поточних та депозитних рахунках) | Відсоток очікуваних кредитних збитків | 1 (низький) | 0%-0,5% | 2 (середній) | 0,6%-5% | 3 (високий) | 6%-95% |
* - відсотки можуть бути переглянуті на індивідуальній основі з врахуванням особливостей рейтингу боржника (внутрішнього та зовнішнього), форс-мажорних обставин, не залежних від боржника, суттєвого або очікуваного зменшення результатів діяльності боржника, або збиткова діяльність тощо. У випадку фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Товариства за договором; і грошовими потоками, які Товариство очікує одержати на свою користь. Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При проведенні оцінки Товариство застосовує наступні ознаки знецінення фінансового активу: *фінансові труднощі боржника; *порушення умов договору, здійснення модифікації або реструктуризації; *вірогідність банкрутства; *зникнення активного ринку для фінансового активу; *зниження сум очікуваних майбутніх грошових потоків; *зміна платіжного статусу позичальника (збільшення кількості прострочених платежів); *національні або місцеві економічні умови (збільшення рівня безробіття, зниження цін, тощо). При виконанні такої оцінки Товариство замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки Товариство порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання. Джерела для отримання такої інформації можуть бути: *фінансова звітність боржника (в динаміці); *показники фінансового стану боржника за останні 3 роки (коефіцієнти ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності діяльності; дані про чистий рух грошових коштів від операційної діяльності тощо); *дані відкритих реєстрів щодо судових справ боржника; *дані Регуляторів (НКЦПФР, НБУ, інші); *інша інформація, отримана з відкритих джерел щодо змін у фінансовому стані боржника. Товариство може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату. Кредитний ризик за фінансовим інструментом вважається низьким, якщо фінансовий інструмент має низький ризик настання дефолту, позичальник має потужній потенціал виконувати свої договірні зобов'язання щодо грошових потоків у короткостроковій перспективі, а несприятливі зміни в економічних і ділових умовах у довгостроковій перспективі можуть знизити, але не обов'язково здатність позичальника виконувати свої зобов'язання щодо договірних грошових потоків. Фінансові інструменти не вважаються такими, що мають низький кредитний ризик лише на підставі того, що ризик дефолту за ними є нижчим, ніж ризик дефолту за іншими фінансовими інструментами Товариства або ніж кредитний ризик юрисдикції, в якій Товариство здійснює діяльність. Очікувані кредитні збитки за весь строк дії не визнаються за фінансовим інструментом просто на підставі того, що він вважався інструментом із низьким кредитним ризиком у попередньому звітному періоді, але не вважається таким станом на звітну дату. У такому випадку Товариство з'ясовує, чи мало місце значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання, а отже чи постала потреба у визнанні очікуваних кредитних збитків за весь строк дії. У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Товариство оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності. Товариство визнає банківські депозити зі строком погашення від чотирьох до дванадцяти місяців з дати фінансової звітності, в разі, якщо дострокове погашення таких депозитів ймовірно призведе до значних фінансових втрат, в складі поточних фінансових інвестицій. Товариство відносно банківських депозитів має наступну модель розрахунку збитку від знецінення фінансового активу: - при розміщенні депозиту в банку з високою надійністю (інвестиційний рівень рейтингу uaAAA, uaAA, uaA, uaBBB та банки, що мають прогноз "стабільний", що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується в залежності від строку та умов розміщення (при розміщенні від 1 до 3-х місяців - розмір збитку складає від 0%- до 0,5%, від 3-х місяців до 1 року - від 0,6% до 5% від суми розміщення, більше 1 року - від 6% до 20%); - при розміщенні депозиту в банку з більш низьким кредитним рейтингом (спекулятивний рівень рейтингу, що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитку розраховується у розмірі від 21% до 95% від суми вкладу в залежності в розміру ризиків. |
|
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату Балансу. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Амортизація нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу з використанням щорічної норми 20-33%. Нематеріальні активи, які виникають у результаті договірних або інших юридичних прав, амортизуються протягом терміну чинності цих прав, або не підлягають амортизації в зв’язку з невизначеним терміном використання. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Товариство розглядає управління капіталом як систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з оптимальним формуванням капіталу з різноманітних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у діяльності Товариства. Ключові питання та поточні рішення, що впливають на обсяг і структуру капіталу, а також джерела його формування, розглядаються управлінським персоналом. Механізм управління капіталом передбачає чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у звітному періоді; удосконалення методики визначення й аналізу використання усіх видів капіталу; розроблення загальної стратегії управління капіталом.
Управлінський персонал здійснює огляд структури капіталу на кінець кожного звітного періоду. При цьому проводиться аналіз вартості капіталу, його структури та можливі ризики. Товариство може здійснювати регулювання капіталу шляхом зміни структури капіталу. Система управління капіталом може коригуватись з урахуванням змін в операційному середовищі, тенденціях ринку або стратегії розвитку.
Управління капіталом Товариства спрямовано на досягнення наступних цілей:
- зберегти спроможність Товариства продовжувати свою діяльність так, щоб воно і надалі забезпечувало дохід для учасників Товариства та виплати іншим зацікавленим сторонам;
- забезпечити належний прибуток учасникам Товариства завдяки встановленню цін на послуги Товариства, що відповідають рівню ринкових;
- дотримання вимог до капіталу, встановлених регулятором, і забезпечення здатності Товариства функціонувати в якості безперервного діючого підприємства.
Товариство вважає, що загальна сума капіталу, управління яким здійснюється, дорівнює сумі капіталу, відображеного в Балансі.
Згідно п. 7.9. Статуту Товариства "У Товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду становить 5 відсотків суми чистого прибутку. Вимоги щодо розміру та зберігання резервного фонду Товариства визначаються нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку." |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Товариство (орендар) застосовує МСФЗ 16. На дату початку оренди орендар визнає актив з права користування та орендне зобов’язання. На дату початку оренди орендар оцінює актив з права користування за собівартістю. Собівартість активу з права користування складається з:
а) суми первісної оцінки орендного зобов’язання;
б) будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди;
в) будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та
г) оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди, окрім випадків, коли такі витрати здійснюються з метою виробництва запасів. Орендар несе зобов’язання за такими витратами або на дату початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду.
На дату початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі слід дисконтувати, застосовуючи припустиму ставку відсотка.
Після дати початку оренди орендар оцінює актив з права користування, застосовуючи модель собівартості.
Після дати початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання,
а) збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов’язанням;
б) зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі; та
в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою відобразити переглянуті по суті фіксовані орендні платежі.
Процентом за орендним зобов’язанням у кожному періоді протягом строку оренди є сума, яка продукує постійну періодичну ставку відсотка за відповідним залишком орендного зобов’язання.
Після дати початку оренди орендар визнає у прибутку або збитку – окрім випадків, коли ці витрати включаються в балансову вартість іншого активу, застосовуючи інші відповідні стандарти, – такі обидві складові:
а) проценти за орендним зобов’язанням; та
б) змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов’язання у тому періоді, у якому сталася подія чи умови, які спричинили здійснення таких платежів.
Амортизація активу з права користування об’єктом оренди нараховується Товариством протягом періоду очікуваного використання активу. Періодом очікуваного використання активу є строк оренди. Амортизація активу з права користування об’єктом оренди нараховується прямолінійним методом.
Товариство може прийняти рішення не застосовувати вимоги параграфів 22-49 МСФЗ 16 «Оренда» до обліку оренди за двома критеріями:
- оренда є короткостроковою; та
- оренда, в якій базовий актив має низьку вартість, а саме: менше 25 000,00 грн.
Товариство визнає орендні платежі, пов’язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди. |
| Опис облікової політики щодо непоточних активів та груп вибуття, класифікованих як утримувані для продажу |
Товариство класифікує непоточний актив як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Непоточні активи, утримувані для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох величин: балансовою або справедливою вартістю з вирахуванням витрат на операції, пов'язані з продажом. Амортизація на такі активи не нараховується. Збиток від зменшення корисності при первісному чи подальшому списанні активу до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж визнається у звіті про фінансові результати. |
| Опис облікової політики щодо заліку взаємних вимог фінансових інструментів |
Фінансові активи та зобов'язання згортаються, якщо Товариство має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум і має намір або зробити взаємозалік, або реалізувати актив та виконати зобов'язання одночасно. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Визнання та оцінка основних засобів
Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року та вартість яких більше 3 000 грн.
Первісно Товариство оцінює основні засоби за собівартістю. Розглянувши доречність застосування будь-якого з виключень, передбачених МСФЗ 1, щодо ретроспективного застосування, керівництво вирішило застосувати справедливу вартість або переоцінку як доцільну собівартість основних засобів. Товариство здійснило оцінку основних засобів за справедливою вартістю на дату переходу на МСФЗ (01 січня 2015 року) та використовує цю справедливу вартість як доцільну собівартість основних засобів на цю дату.
У подальшому основні засоби оцінюються за їх собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Сума накопиченої амортизації на дату переоцінки виключається з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу. Дооцінка, яка входить до складу власного капіталу, переноситься до нерозподіленого прибутку, коли припиняється визнання відповідного активу.
Подальші витрати.
Товариство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу.
Амортизація основних засобів.
Амортизація основних засобів Товариства нараховується прямолінійним методом з використанням таких норм: будівлі - 15-20 років; машини та обладнання - 2-5 років, транспортні засоби – 5 років, меблі – 4 роки, інші – 12 років. Строк корисного використання визначається комісією та закріплюється наказом по підприємству. Капітальні вкладення в орендовані приміщення амортизуються протягом терміну їх корисного використання. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання.
Товариство також створює резерв витрат на оплату щорічних (основних та додаткових) відпусток. Розрахунок такого резерву здійснюється на підставі правил Облікової політики Товариства. Розмір створеного резерву оплати відпусток підлягає інвентаризації на кінець року. Розмір відрахувань до резерву відпусток, включаючи відрахування на соціальне страхування з цих сум, розраховуються виходячи з кількості днів фактично невикористаної працівниками відпустки та їхнього середньоденного заробітку на момент проведення такого розрахунку. Також можуть враховуватися інші об’єктивні фактори, що впливають на розрахунок цього показника. У разі необхідності робиться коригуюча проводка в бухгалтерському обліку згідно даних інвентаризації резерву відпусток. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Визнання доходу КУА від основної діяльності (управління активами ІСІ) здійснюється за принципом нарахування, одночасно з визнанням збільшення активів, зазвичай у момент підписання Розпорядження про нарахування розрахунку винагороди, визначену договором та регламентом фонду. Товариство визнає дохід від звичайної діяльності, коли (або у міру того, як) воно задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяний актив клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.
Дохід від продажу фінансових активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:
а) Товариство передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу;
б) Товариство передало покупцеві ризики та переваги від володіння, пов’язані з фінансовим активом;
в) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами;
г) суму доходу можна достовірно оцінити;
д) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;
е) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити.
Дивіденди визнаються доходом лише у разі, якщо:
- право Товариства на одержання виплат за дивідендами встановлено;
- є ймовірність, що економічні вигоди, пов’язані з дивідендами, надійдуть до Товариства;
- суму дивідендів можна достовірно оцінити.
Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов’язань. |
| Опис облікової політики щодо звітності за сегментами |
Облік за сегментами не ведеться |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти.
Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:
• Товариство сподівається погасити зобов’язання або зобов’язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;
• Товариство не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду.
Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.
Поточні зобов’язання оцінюються у подальшому за амортизованою вартістю.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Безумовна дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти.
Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю.
Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за амортизованою вартістю.
Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. |
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Доходи та витрати визнаються за методом нарахування.
Дохід – це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов’язаного з внесками учасників.
Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов’язань.
Дохід від продажу фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості або інших активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:
а) Товариство передало покупцеві суттєві ризики і винагороди, пов’язані з власністю на фінансовий інструмент, інвестиційну нерухомість або інші активи;
б) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами;
в) суму доходу можна достовірно оцінити;
г) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;
та
ґ) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити.
Дохід від надання послуг відображається в момент виникнення незалежно від дати надходження коштів і визначається, виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату Балансу.
Товариство визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) воно задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу (тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.
При визначені вартості винагороди від управління активами Товариство відповідно до МСФЗ 15 використовує метод оцінювання за результатом. До методу оцінювання за результатом належить, зокрема, аналіз виконання, завершеного на сьогоднішній день, оцінки досягнутих результатів. Враховуючи принцип професійного скептицизму для змінної вартості винагороди розрахунок доходу здійснюється на кінець кожного місяця.
Результат визначення розміру винагороди по управлінню активами оформлюється актом виконаних робіт, в якому відображається розрахунок (оцінка) досягнутих результатів на звітну дату.
Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам.
Витрати визнаються у Звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів.
Витрати негайно визнаються у Звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у Звіті про фінансовий стан.
Витрати визнаються у Звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу.
Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Зв'язаними вважають сторони, одна з яких має можливість контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових та операційних рішень іншою стороною, як це визначено в МСБО 24 «Розкриття інформації про пов'язані сторони». Рішення про те які сторони являються зв'язаними приймають не тільки на основі їх юридичної форми, але і виходячи з характеру стосунків між зв'язаними сторонами. |